Як це не парадоксально, але все навколо нас у природі – і ліки, і джерело довголіття, й отрута. Все залежить від того, що, коли й скільки. Якби люди знали і розумно застосовували ці заповітні три слова, напевно, жили б набагато довше. На жаль, абсолютна більшість про це починає замислюватися, коли вже занадто пізно, їм не дана була золота жилка – сила волі, щоб перебороти свій негатив, і хоча наприкінці життєвого шляху вписатися в божественну гармонію природи. Чай – дуже древня рослина. І невідомо, коли він був уведений в культуру. Назва «ЧАЙ» походить від кантонського (КИТАЙ) найменування «ЧА». У Європі напій називають «ти», англійське « The », перське « Cha ». Історично відомо, що першими смак чаю розпробували китайці (500 років до нашої ери), тому батьківщиною чайного куща вважається Китай, а в Європу з південного Китаю він прийшов десь у 16 столітті, до Росії – у 17 столітті. В 1638 р. алтинський хан подарував російському монархові кілька пудів чаю. Чай сприйняли наближені царя, лише коли переконалися в його цілющості при лікуванні ним Олексія Михайловича. А вже при Єлизаветі Петрівні чай ігнорували тільки старообрядники. Перший чайний кущ був висаджений Гратвисом у Криму, а в 1833 році перші рослини висадили в Закавказзі. Фактично із середини 19 століття почалася російська культура чаю. З 1903 р. веде своє літочислення російський (краснодарський) чай. Чайні кущі на плантаціях, зазвичай, не вищі 1,5 м. Позаяк вони культивуються заради одержання листя, то формуються у вигляді шпалер або кущів з напівсферичною поверхнею, завдяки чому утворюються не 4-5 порядків розгалужень, а в три рази більше, що збільшує продуктивність площі. При збиранні чайного листя більша частина молодих пагонів видаляється. А це стимулює вегетацію рослини. Відновлюючи рівновагу, кущ підсилює пагоноутворення, тобто інтенсивність фотосинтезу в обрізаних і обскубаних кущів набагато вища. Листки у чаю почергові, еліптичні, загострені, шкірясті, по краях дрібнозубчасті. Анатомічні дані чайного листка залежать від сорту, місця вирощування, ґрунту. Плід у чаю – 1-5-стулчаста коробочка з округлими насінинками. При достиганні вона стає темно-коричневою, розкриваються стулки, звідки вивільняються темно-коричневі кульки до 2 см у діаметрі. Достигання плодів триває з жовтня по грудень. Вихід чистого насіння з однієї коробочки зазвичай не перевищує 50% її маси. Зберігають насіння до садіння за температури 1-5oС і вологості 60-80%. Для збереження сортності чай розмножують вегетативно. Розмноження живцями можна виконувати впродовж усього року (найкращий час – початок весни й літо). Живці довжиною до 6 см з одним залишеним листком на добу занурюють у підсолоджену воду, інакше часто утворюється калюс без корінців. Для живцювання бажано використовувати ґрунт із рН 4-5, який відразу набирають у контейнер. У контейнер висаджують 2-3 живці. За нормальних умов зеленого живцювання гарне коріння утворюється через 1-2 місяці. Відомо, що чай до ґрунтів не дуже вибагливий, але все ж таки на добре аерованих кислих ґрунтах без надлишку вологи продуктивність рослин набагато вища. На лужних ґрунтах рослина гине. Тут необхідні потужні окислювачі: залізний купорос і сірка. На суглинкових ґрунтах потрібно додавати торф. Якщо листки чаю починають жовтіти, головні причини – заболоченість або ґрунт не має кислого середовища. Фази розвитку чайної рослини залежать від температур. За кімнатних умов вона гарно вегетує увесь рік, а у відкритому ґрунті за температури 7-9oС вона переходить у фазу спокою. Тому в кімнатних умовах за правильного догляду продуктивність чаю завжди буде вищою. Детальніше про висадження та догляд за чаєм можна ознайомитись у статті Коноплянов М.В. Чай – древня і корисна культура / М.В. Коноплянов // Дім, сад, город. – 2012. – № 6. – 14-16.