Українців у Голлівуді багато, і працюють вони в усіх сферах тамтешнього виробництва. Але там про своє українське походження ніхто з них не намагається говорити. Чому? Пропоную вам цікаву статтю Ярослава Підгори-Гвяздовського (Підгора-Гвяздовський Я. Про нас у Голлівуді//Українська культура. – 2013. -№9-10. – С. 69-71) , який намагався знайти відповідь на це питання. Один київський сценарист не так давно побував у Лос-Анджелесі, де йому знайомий продюсер дослівно сказав, що українцям у Голлівуді поталанило більше, ніж росіянам, бо, мовляв, у статусі голлівудських зірок ходять три наші акторки — Ольга Куриленко, Міла Куніс і Міла Йовович . Усі три акторки народжені в Україні , і честь для будь-якого українця знати, що вони досягли такого омріяного місця .

Про актора Джека Паланса (при народженні — Володимир Палагнюк ), відомого в 90-х роках харизматичного виконавця «поганих хлопців», можливо, знають всі. І якщо не говорити про гуру Голлівуду режисера і продюсера Стівена Спілберга (його рід із-під Кам'янця-Подільського), знову не повторювати про всім відомих сучасних акторів на кшталт Сільвестра Сталлоне, Майкла Дугласа чи Дастіна Хофмана , чиї батьки були народжені в Україні, не згадувати про режисерів Едварда Дмитрика і Анатолія Літвака , які — особисто з України і уже шанувалися в Голлівуді, то варто сказати про інших людей — із меншим розголосом про походження.

Наприклад, мати класного оператора Андрія Переха — українка, а Андрій 2004 року був включений авторитетним журналом для режисерів Filmmaker Magazine до списку «25 нових облич у езалежному кіно. Обидва батьки Роксолани Топорович ( Роксі ( Роксолана ) Топорович , режисерка (США) зі Львівщини. ) — українці.

Аніматор Маша Еллсфорт (Марія Мартиненко при народженні) — українка, що в сновному працює в дизайнерсько-костюмному департаменті Голлівуду, але зняла вже свій перши фільм, працює в компанії Ріхаг і, зокрема, має стосунок до створення мультфільму «Відважна» — блокбастера зі світовими зборами у понад 500 мільйонів доларів. Причому до 7 років вона розмовляла лише українською.

Так само, до речі, як і дуже відома акторка Віра Фарміга ( а мер ик анська акто рка українського походження ), ос-танній фільм якої «Закляття» став неочікуваним асовим хітом: будучи фільмом жахів і при бюджеті в 20 мільйонів доларів, він примудрився зібрати майже 250 мільйонів.

А Ліза Холоденко ? Її батьки —українські переселенці, вона навчалася країнського і по-українськи; її останній повнометражний фільм «Діти в порядку» номінувався на «Оскар» і отримав приз «Тедді» на Берлінале...

Усе це чудово, і багато хто про це чув, але чули-знаємо ми і тут. А там про своє українське походження ніхто з них не намагається говорити. Чому?

Один цікавий факт. Роксолана Топорович розказувала, як вона спілкувалася з Девідом Духовним, про якого нібито відомо, що його батько — з Росії. Проте Роксі він сказав, що його батько насправді з України. «Але чому, — спитала вона натомість, — про це ніхто раніше не говорив?» «Тому, що не можна було», — відповів він.

У Нью-Йорку є відомий на весь світ Колумбійський університет, а в ньому є кафедра україністики, її очолює наш земляк Юрій Шевчук, поет, філолог і журналіст, котрий, окрім усього, постійно проводить фестивалі чи окремі покази українського кіно.

Позаминулого року велика американська дистриб'юторська компанія Sony Pictures Classics, що входить у конгломерат кіно- і телекомпа-ній Sony Pictures Entertainment, випустила у прокат новий фільм польської режисерки Агнешки Холланд «У темноті». Фільм роповідає історію про єврейські погроми у Львові під час Другої світової війни. І українці в цій стрічці показані гіршими за фашистів. Власне, бажаючи розібратися в причинах подібних віддзеркалень часу, Юрій Шевчук пішов на інтерв'ю до режисерки фільму. Пані Агнешка, відповідаючи на питання щодо інтерпретацій фактів, сказала впевнено і безкомпромісно: «Але ж так було!».

Та важливіше інше: наклеп у фільмі «У темноті» на Україну та українців так ніким з офіційних представництв і самої влади в Україні не був осуджений, і пані Холланд не була примушена до відповіді у суді за «образу честі та достоїнства» і за «неперевірені наклепи, що несуть шкоду країні та її нації». До речі, те ж стосується і німецького 4-серійного міні-серіалу «Наші матері, наші батьки», де українців зобразили винними за погроми у Смоленську. Про те, що Смоленськ узагалі є містом російським і що дивовижно абсурдно вішати на рукави катів жовто-блакитні стрічки, ніхто й не подумав. Хоча поляки, яких у вигляді воїнів Армії Крайової зобразили відверто злобними і непримиренними антисемітами та вбивцями, обурилися на всіх рівнях — й у пресі, і на дипломатичному рівні, переславши уряду Німеччини ноту протесту.

Юрій Шевчук, усе ж таки намагаючись з'ясувати, звідки ростуть вуха «нелюбові» до українців, знайшов людину з Голлівуду, яка сказала з максимальною відвертістю, що така ситуація зумовлена насаджуваними протягом десятиліть аналогіями понять «Україна» і «фашизм». Це шокуюче пояснення відразу примушує звернутися до історії, вдатися до пояснень, до наведення фактів, до порівнянь — та все одно це буде лише чимось на кшталт розкидання бісеру. Загалом, ніхто не відміняв принципу not personal, only business, але коли мова заходить про національність, про Другу світову війну, про євреїв, фашистів і холокост, бізнес у Голлівуді поступається місцем особистому. І пояснення нікому не потрібні, та й не можливі. А що ж можливо?

Можливо лише зробити так, як Стівен Спілберг: коли він досяг у Голлівуді абсолютного статусу й отримав карт-блаш на створення будь-якого кіно, то зняв дуже особистий, багато років виношуваний у дальніх схронах свідомості фільм «Мюнхен», фільм про розстріл арабами ізраїльської команди на Олімпіаді в Баварії 1970-го року. У цьому фільмі Спілберг нічого особливо не пояснював, він вдався до вендетти через екран: зобразив в усіх подробицях те, що зробив «Моссад» з усіма винними у цій трагедії.

Отака історія… На мою ж думку, теперішнє світосприйняття всього українського, і все, що пов’язане з Україною змінюється з кожним днем, і маю велику надію, що про своє українське походження (і не тільки українці у Голлівуді) будуть говорити з гордістю та почуттям особистої гідності і самоповаги.