«Щоб увійти письменникові у безсмертя потрібно успішно скласти два екзамени: один перед сучасниками, а другий - перед історією». ( Ірина Вільде).

Роман Горак прозаїк, есеїст, драматург, член Національної спілки письменників України, заслужений працівник культури України. Директор Львівського національного літературно-меморіального музею Івана Франка. Студентські роки у Львові дали йому можливість познайомитися із славетною письменницею Іриною Вільде (авторкою знаменитих творів "Сестри Річинські", «Повнолітні діти»…), яка стала йому і нищівним критиком, і добрим порадником. Можливо, саме завдяки їй Р. Горак «виробив у собі чуття біографії великих людей, ставлення до своєрідного письменницького загалу і наших світочів та борців за волю» . Своїми романами-есеями Роман Горак створив своєрідну історію української літератури в Галичині, подібної якій не має жодна література. «З різних її періодів та історичних епох він вибирає для оповіді найбільш знакові постаті, які уособлюють час і дух того часу, і вплітає їх в основну магістраль розвитку нашої літератури».

Маркіян Шашкевич, Микола Устиянович, Іван Франко, Лесь Мартович… І це далеко не все. В активі письменника повісті про Тараса Шевченка, Степана Руданського, праці про Олену Пчілку та Лесю Українку, Михайла Коцюбинського і Вячеслава Будзиновського, Івана Керницького, а також про Дмитра Бортнянського, Омеляна Партицького, Богдана Лепкого і його родину. А ще -  Михайло Грушевський, Іван Труш, Софія Карафа-Корбут… Всього понад 300 досліджень і статей про багатьох українських письменників.

Власні роздуми про літературу й мистецтво, життя видатних українців Роман Горак почав друкувати з 1978 р.  Літературні есеї Р. Горака набагато цікавіші, ніж деяких інших відомих біографів. Вони спонукають до розмірковування, до дальших пошуків правди. Його образна й водночас насичена фактажем документалістика захоплює. Його твори хочеться читати і пізнавати дальше нове, маловідоме. Саме такими і є есеї про Ірину Вільде: «Таємниці Ірини Вільде», «Ота одвічна загадка любові», «Кинути каменем». І саме Ірина Вільде власноруч написала таке: "Даю цю справку Горакові Роману, що він має написати про мене всю правду і тільки правду. Прошу йому вірити. В цьому власноручно розписуюсь дня 26 грудня 1978 року".

«Гнана й погорджувана водночас, вона не мала спокою ні за життя, ні по смерті…» - Роман Горак відкриває невідомий щемливий світ Ірини Вільде, світ і життя західно-української інтелігенції в складних історичних умовах. « Я просто хотів показати той страшний,- ні, дивовижно страшний час, про який вже стільки і написано, якому вже стільки відпущено проклять, і в якому вони були змушені жити. Це доповнення до вивчення нашої літератури, її історії і обставин при яких вона творилась. Це та атмосфера, в якій були ми всі…»

Літературний стиль Романа Горака - інтенсивний, жвавий, цікавий, де факти переплітаються з власними роздумами, захоплює з перших сторінок .  Книга рекомендована тим, хто любить літературно - біографічні розвідки.

Галина Конарчук