Томас Кирлейль Джек Лондон прожив бурхливе, нелегке й дивне життя. Воно було наповнене масою яскравих вражень, знайомствами з людьми, які стали згодом героями його творів, що принесли авторові всесвітню славу. На Клондайку Лондон побачив, як люди під впливом суворої природи звільняються від жорстокості й індивідуалізму, недовіри одне до одного, гуртуються при необхідності спільно боротися за життя. Твори Джека Лондона відкрили американцям Північ, в яких письменник дав точні, яскраві й поетичні картини краю Білої Тиші. Не прикрашену правду про труднощі, які довелося пережити золотошукачам, про силу й слабкіст ь людської натури розповів Дж. Лондон у своїх творах під назвою "Північні оповідання" (1899 – 1902 ). Коли вийшли перші північні оповідання Дж.Лондона, а до них належить і «Любов до життя», читача вразила їх новизна, незвичність зображеного в них художнього світу. Оповідання Д. Лондона демонструє міць людської волі. Підкорюючись непереборному бажанню вижити, людина, всупереч всім перешкодам, робить неможливе й виходить переможцем у нерівній боротьбі із силами природи. Письменник наполегливо доводив, що і в найтяжчих обставинах, найжорстокіших випробуваннях людина не є безпорадною. Все вирішують її духовні якості, її воля, людяність, почуття моралі.Двоє виснажених голодом чоловіків зі своїми трофеями — мішечками намитого золота — добираються безлюдними північними землями до рятівного моря, де їх має підібрати корабель. Але коли один із них підвернув ногу — товариш без жодного докору сумління кинув його самого. Та от жаги до життя цьому товаришеві забракло, на відміну від жадоби до золота, — його погризене вовками тіло поряд із незайманим мішечком золота знайде відтак кинутий мандрівець, який наважився позбутися в дорозі своєї заважкої й абсолютно безглуздої тут золотої ноші. Витримавши неймовірні злигодні, своєю жагою до життя перемігши навіть вовка, він таки добирається до рятівного корабля. А там, оклигавши, збирає сухарі у матраці, в пазусі, у найнеймовірніших місцях.

Підготувала Г. Христофорова